Вересень 2025 року став болючим уроком для всієї ІТ-галузі. У Південній Кореї пожежа в головному офісі Національної служби інформаційних ресурсів знищила державну систему хмарного зберігання, що протягом семи років використовувалася сотнями державних установ. У результаті аварії було втрачено робочі файли понад 120 тисяч держслужбовців, а обсяг знищених даних сягнув колосальних 858 терабайтів. Це не просто технічна катастрофа — це подія, яка яскраво показала, наскільки небезпечним може бути зберігання всього в одному місці, навіть якщо це «державна хмара».
Причиною інциденту стала пожежа, що спалахнула в серверній кімнаті на п’ятому поверсі центру. Полум’я пошкодило десятки критично важливих інформаційних систем, серед яких була і основна платформа державного зберігання документів — G-Drive. Вона використовувалася з 2018 року, і всі службові документи державних установ обов’язково розміщувалися саме там. Кожен працівник мав особистий простір у хмарі, який мав замінити традиційне зберігання файлів на комп’ютерах. Це здавалося надійним і сучасним рішенням, поки не з’ясувалося, що система не мала зовнішнього резервного копіювання.
Саме ця деталь стала фатальною. Через особливості архітектури й низьку продуктивність G-Drive не передбачала можливості створювати копії на віддалених об’єктах. Всі резерви зберігалися на тому самому обладнанні, де були й основні дані. І коли вогонь охопив серверні зали, не залишилося жодного дублюючого сховища. Один збій — і сім років державної історії зникли безслідно.
Для окремих міністерств наслідки виявилися катастрофічними. Там, де службовці зберігали все виключно в «хмарі», робота фактично зупинилася. Деякі структури змогли частково відновити документи лише завдяки копіям, які окремі працівники зберігали на особистих комп’ютерах чи у вигляді паперових звітів. Проте навіть це не врятувало більшість архівів, аналітичних матеріалів і внутрішніх звітів.
Ситуація показала ключову істину, яку багато хто недооцінює: хмара не означає безпеку. Те, що дані зберігаються у великому датацентрі або на державному сервері, ще не гарантує їхнього захисту. Якщо резервні копії знаходяться в тому ж фізичному місці, що й основна база, то при пожежі, затопленні або збоях енергопостачання втрати неминучі. І навіть найпотужніша інфраструктура без зовнішніх копій не має жодного запасного шляху для відновлення.
У цьому випадку знищення даних стало прямим наслідком того, що система не передбачала off-site backup — резервування на незалежних, географічно віддалених об’єктах. Інші державні системи, які мали щоденне дублювання на фізично віддалені сервери, постраждали набагато менше. Це яскраво доводить, що не лише розмір або статус датацентру визначають його надійність, а саме наявність багаторівневої стратегії збереження інформації.
Подібні інциденти нагадують і про ще одну важливу річ: резервні копії мають бути не лише створені, а й перевірені. У багатьох організацій є політики бекапування, але рідко хто тестує, чи ці копії справді можна відновити. Без регулярної перевірки навіть найкраща система може виявитися марною, коли стане потрібною.
Пожежа в Південній Кореї змусила переглянути підхід до хмарної безпеки не лише в урядових структурах, а й у бізнесі. Адже якщо навіть централізована державна система не витримала надзвичайної ситуації, то приватні компанії з меншими ресурсами можуть бути ще більш уразливими. Бекап на іншому диску або сервері в тому самому датацентрі — це не захист, це ілюзія безпеки. Справжня надійність починається тоді, коли копії даних знаходяться у незалежних середовищах, із власним живленням, каналами зв’язку та адміністративним контролем.
Server.UA — сучасний український датацентр, який поєднує високу продуктивність, багаторівневий захист і новітні системи пожежної безпеки. Інфраструктура центру спроєктована з урахуванням резервування на всіх рівнях: від електроживлення до систем охолодження та зберігання даних. Клієнти можуть не лише орендувати сервери будь-якої потужності, а й придбати додаткові послуги резервного копіювання, щоб мати незалежні бекапи на окремих носіях або віддалених майданчиках. Це дозволяє забезпечити справжню безперервність роботи навіть у разі надзвичайних подій.
Історія з пожежею у Теджоні стане ще довго прикладом того, як відсутність продуманого резервування може обернутися катастрофою навіть для найтехнологічніших структур. У цифровому світі дані — це найцінніший ресурс. І єдиний спосіб його зберегти — створювати незалежні зовнішні резервні копії, перевіряти їхню працездатність і розміщувати у різних місцях. Бо справжня безпека — це не коли нічого не горить, а коли ви можете все відновити, навіть якщо згорить усе довкола.
Залишити відповідь