Docker став де-факто стандартом контейнеризації для розробників та DevOps‑команд. Проте зі зростанням складності інфраструктури виникає потреба в оркестрації контейнерів, масштабуванні, самовідновленні та централізованому управлінні. Саме тут на перший план виходить Kubernetes (k8s) — потужна система для керування контейнеризованими застосунками.

Перехід із класичної моделі запуску Docker‑контейнерів на повноцінний кластер Kubernetes — це стратегічне рішення, яке потребує детального планування, адаптації CI/CD‑процесів, а також чіткого підходу до міграції з мінімальними простоями. У цій статті ми розглянемо, як саме здійснити цей перехід на власному сервері або VPS, які інструменти варто використовувати, і як уникнути помилок під час міграції.

1. Навіщо переходити з Docker на Kubernetes?

Обмеження звичайного Docker:

  • Відсутність автоматичного масштабування.
  • Проблеми з високою доступністю (HA).
  • Ускладнене управління десятками й сотнями контейнерів.
  • Відсутність централізованого моніторингу та журналювання.

Переваги Kubernetes:

  • Автоматичне масштабування застосунків.
  • Самовідновлення контейнерів після збою.
  • Розподілене навантаження.
  • Секрети, конфігурації, health‑check та інші нативні рішення.
  • Підтримка Helm, Istio, CI/CD‑інтеграцій.

2. План міграції: поетапна стратегія

Крок 1: Аудит Docker‑оточення

Проведіть інвентаризацію усіх запущених контейнерів:

  • Які образи використовуються?
  • Які порти відкриті?
  • Чи є залежності між контейнерами?
  • Чи використовуються томи (volumes)?
  • Чи є змінні середовища, секрети?

Крок 2: Підготовка серверу або VPS

Виберіть середовище для розгортання Kubernetes‑кластера:

  • VPS‑сервер для невеликих кластерів та розробки.
  • Оренда сервера для продакшн‑оточень з великою кількістю подів.
  • Або розміщення сервера для повного контролю над фізичним обладнанням.

Встановіть Kubernetes через kubeadm, k3s або MicroK8s (для тестування).

Крок 3: Моделювання застосунку у форматі Kubernetes

Перекладіть docker run або docker-compose.yml у манифести Kubernetes (.yaml):

  • Deployment
  • Service
  • ConfigMap
  • Secret
  • VolumeClaim

Існують утиліти для автоматичного конвертування, наприклад:
kompose convert -f docker-compose.yml

3. Інструменти для міграції

  • Kompose — перетворення docker‑compose у Kubernetes‑манифести.
  • Skaffold — локальна розробка і деплой застосунків у кластер.
  • Helm — пакетний менеджер для Kubernetes: спрощує шаблонізацію та конфігурацію.
  • Velero — для резервного копіювання та відновлення під час міграції.
  • Kustomize — накладання змін на базові конфігурації.

4. Мінімізація простоїв: як мігрувати без втрати доступу

Варіант 1: Паралельний запуск

  • Підніміть нове Kubernetes‑оточення паралельно з Docker‑інфраструктурою.
  • Проведіть тестовий запуск усіх сервісів.
  • Перемкніть DNS або балансувальник трафіку лише після перевірки.

Варіант 2: Канарейковий реліз

  • Спочатку перемістіть 10–20% трафіку на нове оточення.
  • Збирайте логи, метрики, фідбек.
  • Поступово перемикайте всі сервіси на Kubernetes.

Варіант 3: Shadow Traffic

  • Дублюйте реальний трафік з Docker‑оточення на кластер Kubernetes.
  • Аналізуйте поведінку сервісів без зміни маршрутизації для клієнта.

5. Rollback‑стратегії

  • Зберігайте резервні копії старих Docker‑контейнерів (docker‑save).
  • Зберігайте docker-compose.yml і env файли.
  • У разі помилок у кластері використовуйте kubectl rollout undo.
  • Тестуйте відновлення на ізольованому середовищі до production‑запуску.
  • Якщо потрібен повний відкат, змініть DNS або балансувальник назад.

6. Типові помилки при переході

  • Недостатньо ресурсів на сервері → кластер нестабільний.
  • Відсутність моніторингу → немає метрик і логів для налагодження.
  • Немає перевірки readiness/liveness — поди не перезапускаються.
  • Конфігурації жорстко зашиті у код — складно масштабувати.

7. Рекомендації для надійного запуску

  • Використовуйте Ingress‑контролери для маршрутизації.
  • Розділяйте продакшн і дев‑оточення (namespace, кластер).
  • Автоматизуйте деплой через GitOps або CI/CD.
  • Впровадьте моніторинг (Prometheus, Grafana), логування (Loki, ELK).
  • Резервне копіювання — обов’язкове (Velero, Restic, Snapshots).

Висновок

Перехід із Docker на Kubernetes — це не лише зміна платформи, а й стратегічний крок до стабільності, масштабованості та гнучкого управління. Успішна міграція потребує ретельного планування, технічної підготовки і використання сучасних інструментів.

Вибираючи VPS, оренду сервера або колокейшн на Server.ua, ви отримуєте перевірену інфраструктуру, яка стане надійним фундаментом для вашого Kubernetes‑кластера.