Інтернет часто сприймається як глобальний простір без кордонів, де будь-який сайт доступний з будь-якої точки світу. На практиці все працює інакше. Користувач може без проблем відкривати сайт з України, Польщі чи Німеччини, але отримувати помилку або повну відсутність доступу з іншої країни. Для багатьох це виглядає дивно і навіть насторожує, хоча в більшості випадків причина криється не в самому сайті, а в тому, як влаштована інфраструктура інтернету та серверів.
Коли сайт, поштовий сервер або API працюють на VPS, він отримує власну IP-адресу — унікальний числовий ідентифікатор у мережі. Для інтернет-сервісів ця адреса має свою репутацію, подібно до ділової репутації компанії. IP-репутація формується на основі поведінки сервера: які запити він надсилає, які сервіси на ньому працюють, чи фіксується з нього спам, фішинг або інші підозрілі дії. Погана репутація IP може призвести до того, що листи не доходять до адресатів, сайт блокується браузерами, а зовнішні сервіси відмовляються з ним працювати.
Попри те, що про вичерпання IPv4-адрес говорять уже понад десять років, перехід на IPv6 досі залишається скоріше перспективою, ніж реальністю. У багатьох країнах використання нового протоколу ледь перевищує 30–40%, а окремі провайдери взагалі не планують впровадлення найближчим часом. Це дивує, адже IPv6 пропонує майже безмежний запас адрес, кращу пропускну здатність, сучасніший підхід до маршрутизації та вбудовані механізми безпеки. Чому ж інтернет інфраструктурно не поспішає переходити на новий стандарт і які наслідки це створює для ринку?